У січні 1975 року мине 20 років од часу проголошення офіційного декрету Конґреґації Беатифікаціі Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. У декреті (під числом 14/955), даному в Римі 28 січня 1955 року за підписом префекта Конґреґації Кард. К.Чіконіяні та секретаря архиєпископа А.Карінчі, пишеться, що після смерті “Архиєпископа та Митрополита Львівської Архиєпархії Кир Андрея Шептицького слава про його святість, що нею він відзначався ще за свого життя, так зросла та з кожним днем поширюється навіть серед українців некатолицького віровизнання”, що, на прохання Архиєпископа Кир Івана Бучка, Апост. Візитатора для українців католиків у Європі, та на “високоцінне поручаюче письмо з боку Й. Ем. Кардинала Евгена Тіссерана, секретаря Священної Конґреґації для Східної Церкви”, Папа Пій XII розпочав “за приписами канонічного права, інформативний процес про святість життя, про чесноти і про чуда” Слуги Божого, а також вирішив “зібрати письма згаданого Слуги Божого, бо у Львові в теперішніх політичних умовах того не можна зробити”.
Цей декрет, як і лист кард. Тіссерана з приводу проголошення цього декрету і грамоти іменування першого постулятора та його заступника (о. Архимандрит східної гілки ІІІ чину ОО. Домініканів Б.Кревза й о. д-р Мих.Де Лятр із архидієцезії Парижа, Франція) разом із розлогим словом про святість і заслуги Слуги Божого Андрея, були надруковані в окремому повідомленні-брошурі “Вісті про Великого Митрополита Андрея Шептицького”, що вийшло накладом Постуляції в Римі (друк “Льоґос” у Мюнхені, Німеччина) “рік 1, ч. 1, січень-травень 1955”.
Як мотто “Вістей про Великого Митрополита”, крім “молитви за прославу Митр. Андрея”, подано слова Папи Пія XII про Митр. Андрея з промови 14 листопада 1952 року: “Його ім’я залишиться назавжди благословенне у Христовій Церкві, що збереже пам’ять про його гарячу ревність за спасіння душ і його постійну відвагу в обороні свого народу”.
Кілька років тому черговий (після відходу о. Б.Кревзи) постулятор — о. д-р Мих.Гринчишин, сьогоднішній протоігумен ЧНІ в Канаді, — сповнений запалу й енергії, зібравши величезний матеріал включно з особистим (спогадами рідні про Слугу Божого Кир Андрея), закінчив із успіхом найважливішу, першу, частину беатифікаційного процесу, т. зв. інформаційну. Ця вступна частина зустрічала труднощі не лише з огляду на розсіяння по всьому світі живих свідків життя й діл Слуги Божого Кир Андрея і не тільки через зауваження в деяких “зізнаннях”, мовляв, “Митрополит Андрей був політиком, а не душпастирем”. Не менше труднощів виникло через те, що діяльність Слуги Божого не обмежувалась однією територією: в якому закутку світу жили українці — туди він їхав, аби надати їм духовну поміч. Також трудність була й у тому, що, як справедливо зазначає ініціатор беатифікаційного процесу Архиєп. Кир Іван у своєму “Слові в 10-ту річницю смерті Великого Митрополита з надприродної точки зору”, вся широка діяльність Слуги Божого Кир Андрея, всі подвиги його та страждання — це була дія Божої благодаті в ньому, бо тільки з Божою благодаттю, і, згідно з його перед Богом та перед історією відповідальністю, Слуга Божий тільки те й робив, що мало вийти на Божу славу і добро людей.
Усі ці труднощі поборено завдяки Постуляторові о. д-ру Гринчишинові, ЧНІ, а саме інформаційну частину беатифікаційного процесу, тобто, як сказано в декреті, “щоби зібрати писання згаданого Слуги Божого (та надрукувати їх), бо у Львові в теперішніх політичних умовах того не можна зробити”.
На жаль, із запланованого наразі 20-томного видання творів Слуги Божого Митр. Кир Андрея, в яких повністю проявляється ця надприродна вартість Кир Андрея, його християнська досконалість, його апостольська ревність у царині церковного об’єднання включно з жертвою покаяння та примирення, словом, усі ті героїчні прикмети, що їх мусить мати Святий, — з’явилося досі лише два томи: І том творів — “Пастирські листи 1899-1901”, Торонто 1965, і “Письма-послания з часів німецької окупації 1941-43” (як відбиток із “Льоґоса”), 1969 р. (у 1961 р. вийшла як відбиток із “Льоґосу” перша частина цих писань-послань із часів гітлерівської окупації України). Усі ці видання з’явились у в-ві ЧНІ та зусиллями тод. постулятора о. д-ра М.Гринчишина, ЧНІ. Тобто 10 років тому вийшов перший том творів Слуги Божого Кир Андрея. А в передмові до цього тому читаємо, що “будь-який процес прославлення розпочинається переглядом писань даного праведника… а основною частиною першої фази беатифікаційної процедури… є провірення і перестудіювання всіх писань і творів Слуги Божого” (стор. В-5).
Коли з цього погляду подивимося на офіційно розпочатий 5 грудня 1958 року беатифікаційний процес над боговгодним життям Слуги Божого Митрополита Андрея при Вікаріяті міста Рима, то зовсім не дивно, що справа офіційного прославлення Слуги Божого Андрея поволі припадає порохом забуття. Кажемо “офіційно”, бо тисячі українців і неукраїнців, незважаючи на беатифікаційний процес, вірять у святість нашого Великого Митрополита, моляться до нього, й ціла низка чуд унаслідок молитов до Слуги Божого вже сьогодні зареєстрована (про це читаємо в “Артикулах для започаткування процесу”, Рим, 1958). Необхідність видання всіх дотепер знайдених і зібраних творів Слуги Божого Кир Андрея полягає не тільки в тому, щоби не занедбувати і пришвидшити беатифікаційний процес, зокрема і тепер, коли з огляду на політичну ситуацію, але також і тому, що всі ці скарби християнської мудрості та християнського життя, які сховані у творах Слуги Божого та є суттю для прославлення Святого, недоступні і для членів беатифікаційного процесу, і для нас, українців, “парохіян Великого Митрополита”. На прикладі свого життя, що його як для нашого загалу, так і для всіх християн світу дає Слуга Божий, що без Божої благодаті не можна довершити навіть звичайного, буденного доброго вчинку, а надто якогось важливого особливого завдання, — це безпосередня наука для всіх тих, кому Господь під цю пору доручив якісь завдання. Не маючи оригінальних творів, а тільки з численних праць і спогадів про Слугу Божого ми тільки тут і там можемо виловити його чесноти Божі, як-от мудрість, справедливість, відвагу та стриманість, із творів чужих ми довідуємося про добрі діла Слуги Божого, як-от про молитву, піст і милостиню, про діла милосердя для душі та для тіла ближнього, словом, як про це згадує архиєп. Кир Іван у своєму “Слові”, “усі ці дари Святого Духа, що так наглядно проявились” у письменницькій діяльності Слуги Божого Митрополита Кир Андрея, є і для беатифікаційного процесу, і для загалу невідомі.
А всі ці дари св. Духа є саме наріжним каменем для долучення до хору святих Вселенської Церкви Митрополита Андрея.
Було би непрощенним гріхом, якби саме тепер, у найважчий час, що його переживає Українська Церква, ми своєю пасивністю або тільки словами, виголошуваними на концертах чи академіях на честь Слуги Божого Кир Андрея, а не діловим старанням про видання творів Митр. Андрея, занедбали беатифікаційний процес цього “куска історії України”, як, дивлячись на портрет Великого Митрополита, сказав нещодавно прибулий у гості до США один із радянських українських професорів університету. Бо Великий Митрополит Української Церкви Слуга Божий Кир Андрей — це “овоч землі, на який своє благословення дало небо”, — як читаємо в одній із наших молитов, а тією землею, яка зродила цей овоч, була українська земля.
Примітка: Ця стаття написана 30.ХІ. 1974р. (див. “Америка”), й відтоді відбулися деякі зміни на інформаційному етапі беатифікаційного процесу Слуги Божого Митрополита Андрея (див. Пастирське Послання Митрополита Стефана Сулика).
