14 серпня – 4 грудня 1910 р. – подорож до Канади на Світовий Євхаристійний Конгрес у Монреалі, відвідання українських греко-католицьких громад у США та Канаді.
2 жовтня 1910 р. – посвятив Українську греко-католицьку Церкву в Філадельфії.
Березень 1911 р. – Меморіал до канадських католицьких ієрархів про потребу створення Українського греко-католицького єпископства в Канаді (у 1912 р. призначено для українців-католиків єпископа Микиту Будку).
11 липня 1911 р. – Акт Митрополита про надання науковій фундації “Церковний музей” назви “Національний музей у Львові”. Галицьке Намісництво офіційно визнало право на існування фундації Митрополита А.Шептицького під назвою “Національний музей”. Того ж року Митрополит купив для потреб музею палату гр. Дуніковського на вул. Мохнацького, 42 у Львові.
1911 р. – пастирські листи канадським русинам, “Пам’ятки” для руських робітників в Англії, Аргентині, Бразилії, Данії, Канаді, Німеччині, США, Франції, Швейцарії та Швеції.
3 травня 1912 р. – освячує палати Національного музею у Львові.
23 жовтня 1912 р. – окремим Актом Митрополит Андрей створив у Римі Історико-церковну руську місію для дослідження, каталогування та копіювання документів із архівів Ватикану, публічних книгозбірень із метою створення історії Української Церкви. Результатом цього стала публікація під назвою “Ecclesiae Ruthenae Monumenta Romana Aliaque”.
6 листопада 1912 р. – бере участь у нарадах австрійського єпископату у Відні, обґрунтовує потребу створення католицьких університету, товариств і преси.
13 листопада 1912 р. – у Прилбичах помирає батько Митрополита Андрея, граф Іван Шептицький (16 листопада – похорон графа Івана Шептицького).
23 квітня 1913 р. – бере участь у Віденській конференції у справі виборчої реформи.
27 травня 1913 р. – підписує документи про утворення східної гілки Чину Найсвятішого Ізбавителя.
Травень 1913 р. – Пастирське послання до українського єпископату про вибори та виборчу реформу.
21 серпня 1913 р. – на запрошення Митрополита прибули до Львова перші отці Редемптористи (східна гілка західного ордену ЧНІ), котрі провадили душпастирську працю в Галичині, на Волині, в Підляшші та на Поліссі.
16 грудня 1913 р. – відкриття Українського національного музею у Львові, його передача у власність українському народу.
26 січня 1914 р. – виголошує промову у справі виборчої реформи, закликає українців і поляків до згоди.
15 серпня 1914 р. – пише Меморандум до австрійського уряду про майбутній устрій Української Держави.
28 серпня 1914 р. – виголошує проповідь у Церкві Успення Богородиці у Львові, закликаючи до вірності Апостольському Престолу.
12-14 вересня 1914 р. – російська влада провела обшук у Митрополичих палатах;
15 вересня 1914 р. – Митрополита повідомлено, що він перебуває під домашнім арештом;
19 вересня 1914 р. – Митрополита вивозять до Києва і тимчасово оселяють у готелі “Континенталь”;
23 вересня 1914 р. – у Києві висвячує о. Йосифа Боцяна на єпископа Луцького.
26 вересня 1914 р. – вивезений до Нижнього Новгорода.
30 вересня 1914 р. – переведений до Курська.
7 січня 1915 р. – ув’язненого в Курську Митрополита відвідує єпископ Йосиф Боцян.
11 вересня 1916 р. – письменник Володимир Короленко в московській газеті “Русские ведомости” виступає на захист заарештованого царським російським урядом Митрополита Андрея.
17 вересня 1916 р. – переведений до Суздальського Спасо-Євфиміївського монастиря для церковних злочинців.
6 грудня 1916 р. – переведений зі Суздальського Спасо-Євфиміївського монастиря до Ярославля.
Березень 1917 р. – згідно з рішенням Тимчасового уряду Росії, Митрополита Андрея звільняють із ув’язнення. Він подорожує до Києва, Петербурга, Москви.
Березень 1917 р. – зустрічі в Петербурзі з міністрами Тимчасового уряду Мілюковим, Кєрєнським, Терещенком, Львовим; знайомство з князем П.М.Волконським.
Квітень 1917 р. – зустріч у Києві з політичними провідниками України М.Грушевським і В.Винниченком.
29-31 травня 1917 р. – у приміщенні Петербурзької католицької гімназії, що було при головній католицькій церкві св. Катерини на Невському проспекті, відбувся Перший Російський Католицький Собор під головуванням Митрополита Андрея, на якому ухвалили 68 статей (артикулів), які стали основою для діяльності Російської Греко-Католицької Церкви.
Червень 1917 р. – створює в Києві генеральний вікаріат для Східної України; іменує своїм вікарієм о. Михайла Цегельського.
7 липня 1917 р. – залишає Росію та намагається вибратися до Ватикану.
14 серпня 1917 р. – нав’язує співпрацю з графом Михаїлом Тишкевичем, згодом – представником українців у Ватикані та Франції.
26 серпня 1917 р. – прибув до Відня, де його зустрічали члени парламенту, професори з Університету, українське духовенство.
10 вересня 1917 р. – прибуває до Львова. На кафедральній площі св. Юра його від імені українського народу привітав д-р Володимир Загайкевич.
23 жовтня 1917 р. – освячує в Розвадові прапор Українських січових стрільців.
18 листопада 1917 р. – вшанування Митрополита українською громадою у Відні.
28 лютого 1918 р. – у Палаті Панів у Відні виголошує промову з нагоди підписання мирного договору в Берестю-Литовському (9.ІІ.1918).
12 жовтня 1918 р. – підписав повідомлення Української Парламентарної Репрезентації про скликання 18 жовтня “Української Конституанти” і про утворення самостійної Української Держави в межах Австро-Угорщини.
