„Нам і нашому народові треба гарячої, сильної і великої любови ближнього, щоб вилікувати рани і випросити з неба потрібної благодаті на грядучі історичні події. Треба нам і нашому народові приготовлятися на ці події усильною працею над християнською єдністю між українцями, без якої не зможемо нічого осягнути. А християнської єдности між українцями не осягнемо іншою дорогою, як тільки щирою працею над християнською любов’ю Бога і ближнього”.
„Наша суспільність видається більше подібною до купи піску, поодинокі зеренця якої нічим не зв’язані зо всіми іншими, ніж до могутнього дерева, в якому розвивається життя, повне сили і здоров’я”.
„Можуть бути люди зв’язані зі собою спільною мовою і деякими спільними звичаями, але водночас бути такими відмінними характерами, наклонениями, змаганнями і бажаннями, що ніяким способом не зможуть приступити до спільної співпраці”.
„Чому кожне непорозуміння між українцями, яке, як здається, можна б легко усунути, переходить так часто в хронічний стан антагонізмів, спорів, яким нема кінця?! А з обох сторін може бути найліпша воля і патріотизм, що виглядає на правдиву любов Батьківщини”. Вправді, цьому патріотизмові завсіди брак самокритицизму. Ми віримо в патріотизм не розумом, а серцем. Його температура заступає в наших очах усі інші прикмети. У багатьох напрямках ми ще люди примітивні, для яких демократія, фраза і шум часто видаються чимсь важнішим, ніж спокійна холодна розвага та витривала праця”.
