17 січня 1901 р. – урочиста інтронізація Андрея Шептицького в соборі святого Юра у Львові на Митрополита Галицького, архиєпископа Львівського, єпископа Кам’янець-Подільського;
– Пастирське послання до духовенства та вірних “Найбільша Заповідь”;
– Пастирське послання до духовенства “Про достоїнство та обов’язки священиків”.
27 січня 1901 р. – Пастирське послання до вірних “Про Церкву”.
9 лютого 1901 р. – Послання “До української інтелігенції”.
3 березня 1901 р. – Пастирське послання “Про покаяння”.
1 вересня 1901 р. – розпорядження про важливість охорони та збереження пам’яток мистецтва.
17 січня 1902 р. – під час аудієнції у цісаря Франца Йосифа порушує питання про відкриття українського університету; проводить переговори в тій справі з українськими послами Юліяном Романчуком і Олександром Барвінським.
28 липня 1902 р. – Пастирський лист “Про місії і духовні вправи”.
Жовтень-листопад 1902 р. – відвідує українські греко-католицькі парафії у Боснії, що на околицях Прнявора та Банялуки.
Осінь 1902 р. – купує посілість у місцевості Камениця (Боснія), де згодом збудували церкву та монастир монахів Студійського Уставу.
2 січня 1903 р. – обраний членом австрійської Палати Панів: фінансує будівництво першої української лікарні у Львові – Народної лічниці.
5 липня 1903 р. – перша поїздка до Велеграда (Моравія) – давнього центру святих Кирила та Методія, де згодом був ініціатором відомих Велеградських Конгресів (1907-1927). Бере участь у Велеградському (Моравія) з’їзді, присвяченому 1000-літтю приходу на слов’янські землі святих Кирила та Методія.
10 вересня 1903 р. – освячує наріжний камінь під дім дяківської бурси у Львові, що будувалася на його кошти на вул. Петра Скарги.
22 вересня 1903 р. – відкриття Народної лічниці у Львові, яка у 30-их роках була перейменована на Український шпиталь ім. Митрополита А.Шептицького.
17 квітня 1904 р. – у Прилбичах помирає матір Митрополита Андрея – графиня Софія Шептицька з роду Фредрів.
2 травня 1904 р. – Пастирське послання “О квестії соціальній”, у якому розглядає суспільні справи у світлі науки Христової Церкви.
19 червня 1904 р. – висвячує о. д-ра Григорія Хомишина на єпископа Станиславівського.
8 серпня 1904 р. – Пастирське послання “Про канонічну візитацію”.
1905 р. – перша спроба створити у Львові вищу богословську Школу з правом надавання докторату.
Грудень 1905 р. – засновує у Львові Український національний музей.
28-29 грудня 1905 р. – скликає перший Львівський єпархіальний Собор.
22 січня 1906 р. – очолює делегацію до цісаря Франца Йосифа з вимогою, щоб українців у Галичині трактували однаково з іншими народами монархії (йшлося про виборчу реформу).
1906 р. – підтримує заснування жіночої гімназії Сестер-Василіянок у Львові.
Січень 1906 р. – спільно з братом Казимиром-Климентієм укладають Типікон Монахів Студійського Уставу, який 12 листопада затвердила конференція Галицького єпископату.
5-28 вересня 1906 р. – організовує перше з часів короля Данила паломництво українців у Святу Землю.
20 січня 1907 р. – Пастирське послання до Сестер Служебниць Пренепорочної Діви Марії.
Лютий 1907 р. – очолює прощу українських паломників до Рима, де з нагоди свята Івана Золотоустого вперше відправив Літургію в катедрі св. Петра у присутності Папи Пія Х.
Лютий 1907 р. – отримує від Папи Пія X спеціальне повноваження на унійну працю серед вірних сх. обряду Російської імперії.
Березень 1907 р. – завдяки зусиллям Митрополита Андрея Апостольська Столиця призначила для українців в Америці єпископа Сотера Ортинського.
25 липня – 2 серпня 1907 р. – обраний головою Першого Велеградського Конгресу, в якому брали участь православні та католицькі історики і богослови.
26 листопада 1907 р. – Пастирське послання “Зближаються часи…” про важливість праці для церковної єдності.
Січень 1908 р. – видає розпорядження про молитви в намірі церковної єдності першої неділі кожного місяця.
12 січня 1908 р. – освячує прапор товариства “Сила”.
22 лютого 1908 р. – аудієнція у Папи Пія Х з питань про повноваження католицьких священиків східного обряду на території Російської імперії.
24 квітня 1908 р. – засуджує вбивство намісника Галичини графа Анджея Потоцького.
Жовтень 1908 р. – таємно подорожує на Велику Україну, в Білорусію, Литву та Росію, закладає основи спільнот католиків східного обряду в Петербурзі та Москві.
21 січня 1909 р. – починає писати нарис “Конституцій” для сестер Чину Святого Василія Великого Галицької провінції.
20 червня 1909 р. – освятив бурсу Руського педагогічного товариства.
21 липня – 23 серпня 1909 р. – виголосив вступне слово на ІІ Велеградському з’їзді.
Осінь 1909 р. – посвячує монастир монахів-студитів у Камениці (Боснія); висилає до Боснії 4 українських священиків.
24 листопада – 7 грудня 1909 р. – поїздка до Рима, аудієнція в Папи Пія Х та наукові пошуки документів в архівах Апостольської Столиці для історії Греко-Католицької Церкви.
31 березня 1910 р. – спільний із єпископами К.Чеховичем і Г.Хомишиним пастирський лист “Пересторога перед москвофільською православною агітацією”.
28 червня 1910 р. – промова у Відні на ІІ засіданні 22-ої сесії Австрійської Палати Панів із питань культурно-освітніх потреб українців і відкриття українського університету.
