19 жовтня 1918 р. – обраний членом Національної Ради ЗУНР.
2 листопада 1918 р. – присутній на переговорах між Украрїнською Національною Радою та польською делегацією.
19 листопада 1918 р. – інтернований польською окупаційною владою в Митрополичих палатах.
25 травня 1919 р. – завдяки зусиллям Митрополита Андрея Апостольська столиця де факто визнала УНР; Папа Венедикт ХV прийняв на аудієнції першого посла України у Ватикані графа Михайла Тишкевича.
Листопад 1920 р. – дипломатична подорож до Відня, Рима та Європи.
4 лютого 1921 р. – Папа Венедикт ХV підтверджує повноваження Митрополита Андрея щодо душпастирської опіки католиками східного обряду на території Росії, надані Папою Пієм Х (про це повідомив Митрополита асесор Східної Конгрегації кардинал Ісая Пападопулос у листі від 24 лютого 1921 року).
17 лютого 1921 р. – доповідь у Папському Орієнтальному інституті “Місія монаших Чинів та Згромаджень для об’єднання Церков”.
Березень 1921 р. – іменований Папою Венедиктом ХV апостольським візитатором для українців греко-католиків у Південній Америці.
Квітень 1921 р. – дипломатичні поїздки до Бельгії, Голландії (Роттердам), участь у конференціях, присвячених справам церковної єдності.
Серпень 1921 р. – через Францію, Бельгію, Голландію та Великобританію добирається до Канади.
Листопад 1921 р. – перебуває у США; проводить зустрічі з українськими й американськими політиками у справі захисту прав та інтересів Української Держави.
Березень-липень 1922 р. – відвідує греко-католицькі парафії у Бразилії та Аргентині.
Червень 1922 р. – дипломатичні поїздки до Філадельфії, Вашингтона; мав аудієнцію у президента Ґардінґа, відвідав секретаря торгівлі Герберта Гувера та подякував за допомогу Америки українському населенню в Галичині; відвідав департамент закордонних справ і подав меморандум державному секретареві Чарльзу Г’юзові у справі Західної України.
Липень-листопад 1922 р. – відвідує осередки українців на Сході Канади, зустрічається у Вінніпезі з єпископом Микитою Будкою. Збирає пожертви для допомоги голодуючим і сиротам у Галичині.
12 листопада 1922 р. – відвідує греко-католицькі громади в Канаді.
18 лютого 1923 р. – промова на конференції в Папському Орієнтальному Інституті “Змагання Заходу у справі з’єдинення Церков”.
Березень 1923 р. – бере участь в Українській Мировій Делегації в Парижі, апелює до Ради Амбасадорів у справі Західної України.
14 березня 1923 р. – напередодні оголошення рішення держав Антанти про віддання Східньої Галичини Польщі прийнятий президентом Франції Рамоном Пуанкаре.
15 березеня 1923 р. – зустріч із італійським послом Авезаном Романом у справі Галичини.
Липень 1923 р. – заповіт Митрополита Андрея, переданий Папі Пієві ХІ, з проханням благословити на мученицьку смерть і з окресленням головної мети свого життя – об’єднання церков і відновлення східного чернецтва.
20 липня 1923 р. – прибув до Відня; загострення хвороби.
22-23 серпня 1923 р. – під час перетину польсько-чеського кордону польська влада інтернувала Митрополита, вимагаючи, щоби він зробив заяву про вірність польському уряду. П’ять тижнів перебуває в польському монастирі сестер-шариток у Познані.
3 жовтня 1923 р. – розмова з папським нунцієм у Варшаві.
5 жовтня 1923 р. – після візиту до президента Польщі Станіслава Войцехівського й особистого втручання Папи Пія ХІ Митрополитові дозволили повернутися до Львова.
Жовтень–листопад 1923 р. – засновує Богословське Наукове Товариство зі щоквартальником “Богословія”.
1924 р. – польська влада унеможливлює Митрополитові виїзд на екуменічний конгрес у Велеграді.
1924 р. – обраний почесним членом Товариств “Просвіта” й “Рідна Школа” у Львові.
20 червня 1924 р. – обраний дійсним членом філологічної секції Наукового Товариства ім. Т.Шевченка.
1925 р. – поїздка до Бельгії на конференцію з нагоди Тижня для з’єднання Церков, організованого о. Лямбером Бодуеном.
Вересень 1926 р. – повертаючись із лікування в Карлсбаді, відвідує українську сільськогосподарську Академію в Подебрадах.
Липень 1927 р. – обраний головою Євхаристійного Конгресу у Велеграді.
29 листопада – 7 грудня 1927 р. – скликає у Львові Конференцію Українського Греко-Католицького єпископату.
Квітень 1928 р. – бере участь у роботі з’їзду польських теологів у Львові.
Липень-серпень 1928 р. – спільно з Крижевацьким єпископом Діонізієм Няраді відвідує єпархії Підкарпатської Русі та Словаччини.
28 серпня 1928 р. – бере участь в Успенському відпусті при монастирі ЧСВВ на Чернечій Горі біля Мукачевого, провадить наради Українського Греко-Католицького єпископату в Ужгороді.
Вересень 1928 р. – затверджує статути Української Греко-Католицької Богословської Академії у Львові з двома факультетами: філософським і теологічним.
6 жовтня 1929 р. – виголошує вступне слово на відкритті Української Греко-Католицької Академії у Львові.
Жовтень 1929 р. – відбуває подорож до Рима на конференцію українських греко-католицьких єпископів.
28 жовтня 1929 р. – освячує наріжний камінь під будинок Української Колегії священномученика Йосафата Кунцевича в Римі.
Грудень 1929 р. – публікує новий Літургікон.
